Dmytro Plakhta (Ukraine)
Всеукраїнська спортивна газета "Спортивка", 14.10.2014

Навколофутбольна післямова з Білорусі

Перетин кордону, подорож із туристичною фірмою "Омон", товариська гра фанатів, цілком європейський стадіон "Барисав Арена", "найбільш вільний матч в історії  білоруського футболу"... Про ці та інші враження після виїзду на матч між збірними Білорусі та України "СПОРТИВКА" власне зараз і розповість.

Турфірма "Омон"

Кваліфікаційний матч відбору до Євро-2016 між збірними Білорусі та України був передусім цікавим не з турнірної точки зору. Гучну афішу зробила політична ситуація. В україно-російському конфлікті білорусам, хочуть вони цього чи ні, також відведено роль. Місцеві фанати для себе вибір зробили, хоча навіть серед ультрас він не завжди одностайний. Тим не менше, попри деякі минулі міжусобиці, вони все ж вирішили підтримати  українців і до приїзду братів готувалися з усією відповідальністю. Для прикладу, в день гри організували спеціальну гарячу лінію для українських уболівальників, аби наші могли отримати інформацію про транспорт до стадіону, варіанти проживання, наявність квитків і т.д.

Утім до приїзду українців готувалися і тутешні правоохоронні органи, які в ці дні працювали з подвійною, а то й потрійною самовіддачею. Зокрема, ми вже писали, що вболівальників розвертали на кордоні й заарештовували. Нелегко перетинали кордон і  кореспонденти "СПОРТИВКИ". Однак на пункті пропуску в Хотиславі, попри довжелезну процедуру перевірки документів і обшуку речей, жодному українцеві з нашої електрички не відмовили у в’їзді. Небувала милість з боку прикордонників? Компенсували її "Міліцыя" на пару з "Омоном", які всіх українців загнали до одного вагону. "Журналісти? Та яка різниця?! Ви все одно їдете на футбол, так що заходьте швидше до електрички!" - на журналістські  посвідчення тут навіть дивитися не хотіли.

По приїзді до Бреста конвой правоохоронців відвів уболівальників до залу очікування. Після того, як наші зарядили "Слава Україні! Героям слава!" у стінах  вокзалу, "Омон", бризкаючи слиною, "зробив зауваження": "У нас тут не така демократія, як у вас! Ще одне гасло і пикою до підлоги будете лежати! Та й взагалі  можете не доїхати!". Цікаво, що попри обіцянки після приїзду до Мінська вже не супроводжувати українців правоохоронці посадили вболівальників на  автобус і відправили на стадіон. Ось таку культурну програму організувала туристична фірма "Омон" українцям від кордону аж до самого Барисава.

Матч фанатів

Кореспондентам "СПОРТИВКИ" з-під опіки міліції вдалося вийти ще в Бресті, довівши нарешті, що вони - журналісти. Однак на цьому спілкування з правоохоронними  органами не завершилося. Особливо тісним воно було в Мінську - при вході на футбольне цоле спортивно-оздоровчого комплексу "Олімпійський", де мав відбутися  анонсований матч між українськими та білоруськими фанатами. Після обшуку, куди ретельнішого, ніж на кордоні, у смітниках опинилося чимало фанатських стікерів-наклейок, червоно-чорних прапорів та іншої атрибутики.

Сам поєдинок завершився розгромною перемогою білорусів із рахунком 8:1. Чому саме так, догадатися не важко. У наших сусідів на гру вийшов зіграний та підготовлений колектив. Натомість нашу команду утворили 14 щасливчиків, яким вдалося пройти через вогонь і воду, що називаються "білоруською міліцією". Та й про втому після виснажливої дороги забувати не варто. Та на першому плані була дружня, братерська атмосфера між уболівальниками.

Євроарена серед радянського села

Знайомоство з Барисавом пройшло у міліцейському відділенні на місцевому вокзалі, де, вже за традицією, відбулася чергова перевірка документів, перепис особистих даних і абсурдна фотосесія журналістських посвідчень. Найбільше правоохоронців хвилювало, чи немає у нас часом фанатських стікерів - чесно кажучи,  деколи здавалося, що це їх цікавить більше, ніж наявність тих же фаєрів чи іншої піротехніки. До речі, саме за розклеювання стікерів і затримали кількох українців, яких потім визволяло наше МЗС.

Як виявилося, "Барисав Арена" розташована за межами міста, тому довелося повернутися на одну станцію назад на найближчій електричці, як це люб’язно підказали  правоохоронці. І ось ідеш собі стежкою типовим радянським селищем, як в одну прекрасну мить помічаєш, що в лісовому масиві біля траси майоріє красень-стадіон. Цю арену, яка відповідає всім європейським зразкам, можна вважати гордістю Білорусі. Однак її ганьбою є те, що такого стадіону немає в Мінську, де досі не можуть реконструювати місцевий "Дінама" чи збудувати іншу достойну арену. Чемпіонат світу з хокею довів, що гроші та організаторські здібності  білоруси мають. Так у чому ж проблема? Напевно, причина в тому, що Бацька більше любить хокей, ніж футбол. Як наслідок, повністю заповнити маленьку 13- тисячну "Барисав Арену" не змогли навіть цього дня - лише 10 з копійками тисяч. Дивуватися цьому не доводиться, адже відстань між Мінськом і Барисавом 70 кілометрів, матч пізній та ще й серед робочого тижня.

Окремо варто відзначити грамотне планування стадіону. Побувавши у тутешніх приміщеннях, призначених для журналістів, чомусь мимоволі на думку спала "Арена Львів". У плані того, якою має бути зразкова мікс-зона, зал для прес-конференцій, медіа-трибуни, робоча зона для преси, нашому львівському стадіону до  "Барисав Арени" далеко. І, звісно ж, не забуваймо про славнозвісну білоруську стерильну чистоту, яка тут усюди.

"Найбільш вільний матч"

Останньою перешкодою на довгому шляху українського фаната на футбол став власне вхід на стадіон. Будь-яку атрибутику тут перевіряли - ретельніше нікуди. Кожен  сантиметр усіх банерів ледь не під мікроскопом вивчали. Чимало атрибутики заборонили з найрізноманітніших причин. Зокрема, на трибунах, схоже, так і не  замайорів чудовий банер, присвячений білоруському герою Небесної Сотні Міхаїлу Жизневському, який був одним із перших, хто віддав своє життя за Україну ще під час сутичок на Грушевського. Також зауважимо, що деяким українцям все-таки вдалося перехитрити білоруську міліцію. Зокрема, після забитого голу на нашому  секторі запалили кілька піротехнічних стробоскопів.

Тутешні журналісти охрестили цей матч "найбільш вільним в історії білоруського футболу". Під час гри мимоволі ловиш себе на думці, що береш участь у  рідкісному, як для Білорусі, опозиційному мітингу. На початку матчу господарі розгорнули на секторі величезний банер, на якому було написано білоруською:  "Принципова гра, але і зустріч братів!". Так цього дня воно і було.

Спостерігати за тим, що відбувалося на трибунах, було куди цікавіше, ніж власне за самою грою. "Слава Україні! Героям Слава!" - перегувався білоруський фан-сектор. "Жыве Беларусь!" - відповідали їм українці. Разів зо десять вболівальники співали пісню "Воїни свєта" від білоруського гурту "Ляпіс  Трубєцкой". Неодноразово і гостьовий, і домашній сектори разом скандували "Україна!", "Білорусь!" і "Разом назавжди". За великим рахунком, історичним можна вважати момент, коли білоруські фанати заспівали разом із українцями славнозвісний хіт про москальського окупанта. Більше того, кілька разів білоруси першими  починали співати про Путлера та самі пропонували українцям зігрітися під "Хто не скаче, той москаль". Невелика частина білоруської "кузьми" іноді намагалася  освистати переклички, але це їй не вдавалося – сили та кількість зовсім нерівні. Інших неприємних інцидентів на трибунах не спостерігалося. Хоча у  розмовах перед матчем білоруські фанати висловлювали побоювання щодо можливих провокацій від неадекватів, які могли б вивісити, наприклад, прапори "ЛуганДону". На щастя, зіпсувати чудову атмосферу на "Барисав Арені" не вдалося нікому.

Наступного дня у білоруській пресі можна було прочитати незадоволені відгуки білоруських футболістів щодо політичних гасел, яким начебто не місце на стадіоні. Від себе зауважимо, що після гри "СПОРТИВКА" намагалася поспілкуватися з футболістами збірної Білорусі. Останні навідріз відмовлялися: мовляв, їм  заборонено щось коментувати для українських ЗМІ.

Ось таким і вийшов виїзд до Білорусії, де заправляє останній диктатор Європи. Сподіватимемося, що скоро прийде час, коли подібні матчі (читайте: опозиційні  мітинги) для наших сусідів перестануть бути рідкістю.

Originally published: http://competition2014.belarusinfocus.info/upload/1420221719.pdf