Siarhei Pulsha (Belarus)
Тиждень.ua, 24.10.2014

Чому Лукашенка не підтримує Росію

Нагадаємо, що й раніше Лукашенка казав: «Україна має бути цілісною. Ніхто не повинен роздерибанити цю велику країну, вона нам не чужа». А міністр закордонних справ Білорусі Владімір Макей висловився ще категоричніше: «Ми зацікавлені в тому, щоб Україна залишилася суверенною, незалежною, територіально цілісною державою... Найважливіше – зберегти територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України. Ми виходимо з того, що Україна для нас – дуже важливий партнер».

На засіданні Ради безпеки Білорусі за попередніми підсумками першого етапу перевірки бойової готовності Збройних Сил країни Лукашенка приділив подіям в Україні достатньо уваги. «Я хотів би сказати кілька слів про ту ситуацію, яка турбує, природно, керівництво нашої країни і білоруський народ. Засоби масової інформації зараз приділяють цьому дуже багато уваги – від характеристики самої обстановки до якоїсь спроби розворушити Лукашенка: чому він, бачте, мовчить і ми не визначаємося щодо подій в Україні. Той, хто уважно стежить за політикою і ситуацією, цього не скаже, бо на самому початку ми однозначно заявили про свою позицію. І ця позиція консолідована, це єдина позиція. Навіть більше, міністру закордонних справ було доручено донести нашу позицію до світової спільноти і керівництва інших держав, що й було зроблено. Така позиція сьогодні залишається незмінною», – заявив президент Білорусі.

Проте він погодився збільшити кількість літаків на російській авіабазі на 15 одиниць. Багато хто розцінив це як тиск Росії на Лукашенку, і він погодився збільшити російську присутність у Білорусі, щоб «налякати» Україну або створити Росії плацдарм за північному кордоні України.

Сам Лукашенка заявляє, що збільшення кількості російських винищувачів у Білорусі є відповіддю на те, що НАТО зміцнило своє угруповання в Польщі та Литві. Однак насправді ні те, ні інше.

Варто згадати, з чого почалася російська авіабаза в Білорусі та яких домовленостей було досягнено під час її створення. Почалася ж вона з того, що Білорусь зняла з бойового чергування власні застарілі і немодернізовані СУ-27. У підсумку в білоруському ППО утворилася «діра» майже в 50 літаків. Взяти їх в умовах «жесточайшей» (за словами Лукашенка) економічної кризи було нізвідки. У зв’язку із цим Лукашенко і домовився на присутність у Білорусі російського авіаполку.

У стандартному російському авіаполку налічується 24 літаки. Перша ланка російських винищувачів у кількості чотирьох штук прибула в Білорусь 2013 року. Зараз на аеродром у Бобруйську прилетіло шість російських СУ-27. Згідно з досягненими домовленостями російський авіаполк у Білорусі повинен бути розміщений до 2015 року. Тобто прибуття в Білорусь російських винищувачів – подія абсолютно планова, і навряд чи це пов’язано з якоюсь загрозою Україні або протистоянням з НАТО. Такі прильоти ще не раз мусуватимуть ЗМІ, доки кількість літаків не досягне планових 24-х.

У зв’язку із цим є інший цікавий момент. Аляксандр Лукашенка (чого вже давно не було) публічно і на вищому рівні висловив своє «фе» російській пропаганді. Цю заяву він зробив під час зустрічі з главою Республіки Мордовія Владіміром Волковим, на якій також був присутній посол Росії в Білорусі Алєксандр Суріков.

Державне білоруське інформаційне агентство БЕЛТА пише, що «деякі російські ЗМІ у властивій їм манері перекрутили слова президента про те, що Білорусь запросила до проведення навчань додаткові сили російських ВПС. Деякі канали подали це мало не як прохання про військову допомогу, незважаючи на те, що проведення таких навчань регламентуються союзними домовленостями і документами про створення і функціонування єдиного угруповання військ Білорусі та Росії».

Зауважте риторику: російські ЗМІ спотворюють слова Лукашенки «у властивій їм манері». Схоже, російська пропаганда «дістала» навіть білоруських пропагандистів.

БЕЛТА цитує Лукашенку: «Вчора окремі російські канали поставили в один ряд Білорусь з Кримом, і ай-яй-яй – Лукашенко злякався, попросив допомоги, захисту в Росії», – сказав глава держави. – Навіщо ви це робите? Ви краще скажіть, що давно про це просили нас, і я вже тут, знаєте, різними вивертами, запропонував, щоб Росія приїхала і тут приземлилася, – сказав Олександр Лукашенко. – А вони, бачте, все перекрутили. Щоправда, ми відрегулювали все до вечора. Я знову категорично попередив: якщо будете так чинити, ми зробимо інакше. Не можна так робити. Навіщо це подавати незрозуміло як?»

Отож війна війною, а підтримувати Росію в цьому конфлікті Олександр Лукашенко, схоже, не збирається ні морально, ні фізично.

Чому Лукашенко, погодившись на присутність російських літаків у Білорусі, все-таки не підтримує Росію щодо Криму? Справа в тому, що Лукашенко – політик харизматичний і він дуже чутливий до настроїв білорусів. А їхні настрої такі, що Росія в Криму – агресор, і підтримка дій Росії може відвернути від Лукашенка навіть його переконаний електорат.

Настрої ж виборців очевидні. За останні десять днів адміністрація президента почала отримувати масові антиросійські петиції. На сайті change.org їх мінімум три. У зв’язку з агресією Росії в Криму громадяни вимагають від Олександра Лукашенка припинити членство в ОДКБ, не підписувати договір про створення ЄЕС, вийти зі складу Митного союзу.

Друга петиція вимагає від білоруського парламенту денонсувати угоду з Росією про перебування в Білорусі російських військових баз. Це стосується не тільки вже згаданої авіабази, а й інших об’єктів – РЛС і стратегічних станцій зв’язку в білоруських Вілейці і Ганцевичах.

Третю петицію ініціювала Білоруська національна платформа Форуму громадянського суспільства під назвою «Громадянське суспільство Білорусі проти воєнної інтервенції Росії в суверенну Україну».

Не відстають від загального тренду й інші організації. Напевно, в Україні відомо, що жителі Польщі закликали своїх співгромадян до бойкоту російських заправок «Лукойл». Однак на тиждень раніше з аналогічною пропозицією виступили «Молоді християнські демократи Білорусі. Щоправда, вони закликали бойкотувати не лише автозаправки, а й усі товари російського виробництва. Замість цього МХД запропонували підтримати українську економіку і купувати українські товари. «Цей крок майже нічого не коштує кожному громадянину, але коли ми всі скажемо «стоп!» російським товарам, ми зможемо висловити своє ставлення до дій Кремля на території братнього народу», – заявила лідер МХД Марина Хомич.

Агресія Росії щодо України породила антиросійські і патріотичні настрої там, де їх ніколи не було. Що стосується антиросійських настроїв, то в Faсebook незрідка можна було побачити пости на кшталт «Дорогі друзі! Хто підтримує Росію в її діях у Криму, отфрендтесь, будь ласка, самі».

Події в Україні підштовхнули деяку частину населення до усвідомлення ролі білоруської мови. Російська мова в білоруських соціальних мережах стає дедалі менш популярною. Ось що, наприклад, пише відома білоруська журналістка Любов Луньова:

Liubou Luniova
«Паглядзеўшы расійскія каналы пра падзеі ва Украіне, так мярзотна, што больш не ўжываеш расійскай мовы. Папросту брыдка. Сёння мая калега, якая мову ведае, але амаль ніколі не размаўляе, сказала, што будзе размаўляць па-беларуску і дадала: «Да таго часу пакуль рускія не выйдуць з Крыма». Журналістаў на расійскім ТВ няма. А можа так і ўсе хутка заб’ем на расейскую мову?»

(Коли дивишся російські канали про події в Україні, стає так бридко, що більше не вживаєш російської. Просто гидко. Сьогодні моя колега, яка мову знає, але майже ніколи не говорить нею, сказала, що розмовлятиме білоруською, і додала: «Доти, доки росіяни не вийдуть з Криму». Журналістів на російському ТБ немає. А може, так швидше заб’ємо на російську мову?)

До речі, цьому присвячено й численні фотожаби та колажі в соціальних мережах. Від найм’якших до найжорсткіших.

На знак солідарності з Україною деякі молоді люди чіпляють на свій одяг і аксесуари, як-от на рюкзаки і сумки, жовто-блакитні стрічки. І це стає останнім часом модною прикрасою серед мінської молоді.

А Валерій Калиновський у Faсebook зауважив: «Сеньня на ВУЛИЦЯ Менська бачиў Машинние з сiня-жоўтимi cтужкамi. Слава Украiнe!»

Білоруське суспільство в російсько-українському конфлікті підтримує Україну. Олександр Лукашенко дуже добре відчуває настрої людей. Для нього це важливо, оскільки 2015 року відбудуться чергові президентські вибори. З виборцями зараз сваритися не варто.

Originally published: http://tyzhden.ua/World/105324